Нововведення зазвичай обростають вигадками і чутками, які з часом перетворюються в стійкі стереотипи.
І хоча органічні продукти в Україні вже перестали бути екзотикою, по відношенню до них теж можуть виникати упередження.
Розібратися з найпоширенішими міфами про органік-фуд нам допоміг відомий кулінарний блогер, творець меню багатьох київських ресторанів Едуард Насиров.
Міф 1. Дорого і недоступно
– Коли у нас тільки стали з’являтися перші органічні продукти, харчуватися ними могли собі дозволити одиниці.
Але зараз все змінюється – в багатьох супермаркетах є окремі полиці з органікою, працюють спеціалізовані магазини, в інтернет-маркетах представлений широкий асортимент.
Ринок наповнюється, і сім’я середнього достатку вже цілком може побудувати свій раціон на органічних продуктах.
Вони дійсно дорожче звичайних, але тут треба подумати, за що ми хочемо платити – за їжу, яка допоможе зберегти здоров’я, або за ліки? Я знаю людей, які вимушено перейшли на органік-фуд через стан організму і відчули себе краще. То чи не варто зробити це заздалегідь, не чекаючи проблем? – каже Едуард.
Міф 2. Прісно і несмачно
Хто звик до страв, рясно присмачених штучними підсилювачами смаку і ароматизаторами, той не відразу оцінить натуральний смак органічної їжі.
Як, втім, і будь-яких інших продуктів, не напханих добавками.
Я експериментую з рецептами практично кожен день, куштую різні продукти, нові поєднання, і, на мій погляд, органік-фуд виграє в порівнянні з продукцією промислового вирощування. Огірок, який дозрів природнім шляхом, смачніше огірка, що виріс на стимуляторах і ввібрав в себе всі добрива. У стравах з органічних злаків, овочів, фруктів, приправ і зелені тонші смакові нюанси, багатші текстури, складніший і цікавіший аромат.
Не дарма ресторани активно включають в меню органік-позиції.
Міф 3. Складно готувати
Багато хто вважає, що органіка – це якісь дивні, не характерні для нас продукти, і що з ними робити на домашній кухні, незрозуміло.
Але органічний – не означає екзотичний.
Органік-фуд – це не тільки годжі, каштанове борошно або кокосові вершки. Це і вівсянка, і помідори, і навіть картопля з гарбузом – та що завгодно, що вирощено органічним методом.
При цьому навіть екзотичну крупу кіноа приготувати не складніше, ніж звичну гречку, а кус-кус навіть простіше: залив окропом – і готово! Ті ж мигдальні вершки використовуються як і звичайні – хоч в крем-суп, хоч в десерти. А з урахуванням того, що багато вчорашніх екзотів, начебто, оливок або авокадо давно прижилися в нашому раціоні – з освоєнням їх органічних варіантів я взагалі не бачу ніяких складнощів.
Міф 4. Одноманітно і не презентабельно
Нещодавно я розробляв рецепти дегустаційного сету для важливого заходу, – розповів Едуард.
Судіть самі, одноманітні чи органічні страви?
Кус-кус з родзинками і м’ятою, з огірком, манго, чилі і квітами лаванди. Овочеве асорті вок з вівсяними пластівцями і сезамом.
Салат з кіноа, авокадо і фети в свіжому томаті з перепелиним яйцем. Топінат з оливок, волоських горіхів і лимона з хрустким хлібцем.
Крем-суп із зеленого горошку на мигдальному молоці. Равіолі з грибами під соусом на мигдальних вершках з трюфельною пастою. Равіолі з овочами під апельсиново-томатним соусом.
Все це з відповідними приправами. Десерт – тарталетки з безглютенового борошна з каштановим кремом і кокосове морозиво з натуральної ванілі під ягідним соусом. Крім морозива все це можна приготувати на домашній кухні.
Міф 5. А фермерське краще
Взагалі-то «фермерське» – це не про якість і екологічну чистоту їжі, а про спосіб організації її виробництва:: є агрокомбінати і фабрики, є особисті присадибні господарства, а є фермери.
Чи варто говорити, що одні фермери можуть дотримуватися всіх стандартів органічного землеробства, інші йдуть загальноприйнятими агротехнологіями – з внесенням хімічних добрив, гербіцидів і пестицидів.
А треті сиплють і розпилюють цієї хімії скільки не шкода – аби виросло більше, ніж у сусіда.
– Фермерські продукти не обов’язково будуть безпечнішими, кориснішими і смачнішими, ніж вироблені на полях агрохолдингів. А ось якщо фермер отримав на свою продукцію органік-сертифікат – це інша справа, – каже Насиров.